They were people of the forest

A thousand years ago, and many thousands before that, men were cutting down trees in the forests of British Columbia. They split planks to build houses, hollowed out logs for canoes, chopped off choice sections of wood to make tools and weapons. Furniture, dishes, storage containers, kitchen utensils, games and musical instruments were made of wood. The aboriginal people of British Columbia used trees (branches, roots, bark, and wood) as a primary source of raw materials. It is almost impossible to describe their culture without referring to forest products.

Тисячу років тому, і багато тисяч до того, люди вирубували дерева в лісах Британської Колумбії. Вони розколювали дошки, щоб будувати будинки, видовбували колоди для каноє, рубали добірні шматки дерева, щоб виготовляти інструменти та зброю. Меблі, посуд, ємності для зберігання, кухонне начиння, ігри та музичні інструменти виготовляли з дерева. Корінне населення Британської Колумбії використовували дерева (гілки, коріння, кору та деревину) як основне джерело сировини. Описати їх культуру без звернення до лісових продуктів практично неможливо.

Forest products have been a major source of raw material for the past several thousand years. The people who made these items were highly skilled craftsmen. Also, local women were well acquainted with each tree's healing properties.

Протягом останніх кількох тисяч років лісові продукти були основним джерелом сировини. Люди, які виготовляли ці речі, були висококваліфікованими майстрами. Також місцеві жінки були добре знайомі з цілющими властивостями кожного дерева.

The oldest wood and bark artifacts found so far in British Columbia come from the Fraser Delta. They are related to the Locarno beach culture, which was widespread in the Strait of Georgia region between about 2000 B.C. and 400 BC

Найстаріші артефакти з деревини та кори, знайдені досі в Британській Колумбії, походять із дельти Фрейзера. Вони пов’язані з пляжною культурою Локарно, яка була широко поширена в регіоні протоки Джорджія приблизно між 2000 р. до н. і 400 р. до н.е

A large number of baskets were found, some of them elaborately woven and decorated; wood carving; split wedges; bent fishing hooks, etc. A waterlogged deposit in Prince Rupert Harbor has yielded hundreds of wooden artifacts, as well as several baskets dated about 2,000 years ago.

Було знайдено велику кількість кошиків, деякі з них витончено плетені та прикрашені; різьба по дереву; розрізні клини; зігнуті рибальські гачки тощо. Заболочені родовища в гавані Принс-Руперт виявили сотні дерев’яних артефактів, а також кілька кошиків, вік яких був приблизно 2000 років.

Cedar, in particular red, was widely used. The Indians who lived on the northwest coast called cedar the "tree of life."

Широко використовувався кедр, зокрема червоний. Індіанці, що жили на північно-західному узбережжі, називали кедр «деревом життя».

У своїй книзі «Кедр» Гіларі Стюарт ілюструє сотні предметів, які корінне населення виготовляло з кедра. Червоний кедр зустрічається порівняно багато. Він досягає величезних розмірів, з високим прямим стовбуром, який не має сучків і легко розколюється. Деревина легша за вагою, ніж інші місцеві дерева, менше деформується і особливо стійка до гниття. У сукупності ці характеристики роблять кедр не просто придатним для будівництва зрубів, а дуже бажаним. Крім того, великі, легкі дошки були ідеальними для будинку на набережній, який був побудований з фіксованим каркасом і знімними стінами. Одна сім’я мала каркасну хату в зимовому селі, а друга – в літньому селі, дошки стін возила туди-сюди. Червоний кедр був очевидним вибором, враховуючи великі розміри, легкість роботи, довговічність і малу вагу. Крім дощок для будинків, з кедра незмінно виготовляли стовпи-тотеми, різьблені стовпи для будинків, каное-бліндажі. Інші якості рекомендували його для інших цілей: наприклад, висока еластичність дозволяла будувати ящики шляхом різання та згинання дощок, нагрітих парою.

On the other hand, wedges, and handles were not made of cedar. The usual choice was yew - eminently suitable from the perspective of technological strength properties. One of the requirements for a wedge is that it has strong transverse compression (compression parallel to the grain) so that it can get a cutting force in the log. This is exactly one of the properties of yew.

Yew, while not hard, is quite supple, making it the best wood for bows. Even modern bows, before the appearance of multilayer joints, were made of yew. The shafts of whaling harpoons must have always been yew. The rod had to be heavy and flexible, and strong enough to take a shock when driven into the whale. In contrast, the small wooden harpoons used to hunt seals were actually made from lighter wood, such as Douglas fir. Because they were thrown at the seals, the dense, heavy wood was at a disadvantage.

З іншого боку, клини і ручки були зроблені не з кедра. Звичайним вибором був тис - надзвичайно відповідний з точки зору технологічних властивостей міцності. Одна з вимог до клина полягає в тому, щоб він мав сильне поперечне стиснення (стиск паралельно волокнам), щоб він міг отримати силу різання в колоді. Це саме одна з властивостей тиса.

Tис, хоч і не твердий, але досить гнучкий, що робить його найкращою деревиною для луків. Навіть сучасні луки, до появи багатошарових з'єднань, виготовляли з тиса. Стовбури китобійних гарпунів завжди були тисовими. Вудилище мало бути важким і гнучким, а також достатньо міцним, щоб витримувати поштовх, коли його врізають у кита. Навпаки, невеликі дерев’яні гарпуни, які використовувалися для полювання на тюленів, насправді виготовлялися з легшої деревини, наприклад дугласової ялиці. Оскільки їх кидали на тюленів, щільна, важка деревина була в невигідному становищі.

Red alder and maple were popular woods for food bowls and for decorative carving in general. Both have average ratings for most strength properties. They are considered tasteless and odorless, easy to carve, and have an aesthetically pleasing grain. Alder and maple are also quite resilient, unlike the forest of many other native broadleaf trees, which are prone to warping and shrinkage. Availability was definitely a major factor in deciding which wood to use. Nevertheless, the artifactual evidence demonstrates that the people of the Northwest Coast did not use wood indiscriminately: they knew their trees and knew how to get what they wanted from them.

Червона вільха та клен були популярними деревами для мисок для їжі та для декоративного різьблення взагалі. Обидва мають середні оцінки більшості властивостей міцності. Вони вважаються позбавленими смаку та запаху, легко вирізаються та мають естетично привабливе зерно. Вільха та клен також досить витривалі, на відміну від лісу багатьох інших місцевих широколистяних дерев, які схильні до викривлення та усадки. Доступність, безумовно, була головним фактором при виборі деревини. Тим не менш, штучні докази демонструють, що жителі північно-західного узбережжя не використовували деревину без розбору: вони знали свої дерева і знали, як отримати від них те, що вони хотіли.